Ольга Ольговна
Відповідь



Леся Українка






Не жаль мені, що я тебе кохаю,



Та в нас дороги різно розійшлись.



Ні, не кажи, що зійдуться колись!



Не зійдуться, мій друже, я те знаю.



Моє кохання – то для тебе згуба:



Ти наче дуб високий та міцний,



Я ж наче плющ похилий та смутний, –



Плюща обійми гублять силу дуба.



Та без притулку плющ зелений в’яне,



Я не зав’яну, я знайду руїни,



Я одягну обдерті, вбогі стіни,



Зелений плющ оздобою їм стане.



В країну смутку вітерець прилине



І принесе мені луну розмови



Від мого дуба любого з діброви, –



І спогад любих літ повік не згине.







@настроение: Когда миссис Корстон встречает во сне покойного сэра Корстона